Ситуація, яку переживає Україна, виходить за межі звичайного нормального людського досвіду. Вона спричинила значне порушення життєдіяльності людей, шкоду їх здоров’ю, великі людські втрати, значні матеріальні збитки тощо. Все це вкрай негативно позначається на кожній родині.

Одні сім’ї були вимушені залишити домівку та переживають кризу, пов’язану з втратами не лише матеріальними, але і соціальними. Інші родини переживають втрату близької людини. Хтось вже повернувся і намагається адаптуватися до мирного соціуму після пережитих військових подій. Так чи інакше в України не залишилося практично жодної відстороненої від конфлікту особи.

Будь-яка кризова ситуація значною мірою пов’язана зі стресом і спричиняє соціальні та психологічні наслідки. Коли важко контролювати сильні і небажані спогади, у людини може виникнути відчуття втрати контролю над власною свідомістю. Людина часто не бачить виходу з цієї ситуації. Проте, як в окремого індивіда, так і в сім’ї завжди є внутрішній ресурс. Психосоціальна підтримка полягає саме у тому, щоб розкрити внутрішній потенціал індивіда та громади в цілому для розвитку механізмів долання стресу та зміцнення стійкості.

Товариство Червоного Хреста України робить все можливе для того, щоб поліпшити життя найуразливіших осіб, які постраждали внаслідок кризової ситуації в Україні. Це означає не тільки надання гуманітарної допомоги, але і уважне відношення до психологічних і соціальних потреб, що виникають під час кризових подій і після них. З 2014 року Товариство реалізовує програму «Психосоціальна підтримка вразливих верств населення в Україні» в Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Київській, Львівській, Одеській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях та місті Київ.

Результати роботи доводять, що отримувачі допомоги стали більш зацікавлені в спілкуванні, менш усамітненні. В групах підтримки, що були сформовані в ході реалізації програми, панує атмосфера довіри та почуття безпеки. Учасники проекту самі почали шукати альтернативні джерела фінансування. Отримавши гранти, наприклад, на проведення творчих майстер-класів, вони повертаються до своїх груп підтримки у якості ведучих груп, а не отримувачів допомоги. Тобто відсутність конфліктних ситуацій та творча діяльність ефективно сприяє відновленню їхнього емоційного стану.